"Стояла груша, зеленів лісочок. Стояло небо, дивне і сумне.
У груші був тоненький голосочок, вона в дитинство кликала мене..."
Ліна Костенко
У моїй батьківській садибі, таким деревом була груша. Дерева саджали в післявоєнні роки разом з будівництвом нового будинку. Будинки будували з колективної допомогою. На найважчі роботи сходилися всі сусіди і загальної толокою зводили один одному будинки. Після роботи за загальним столом на все село дзвенів застільний хіт того часу: «Цвіте терен, цвіте терен, а цвіт опадає...». Тут же закладався «Садок вишневий коло хати».
Особливого вибору сортів не було, але і тому що було - всі були раді, біля дворів на початку садили клени та акації, абрикоси дички, викопані в найближчих лісосмугах, лише потім їх почали замінювати на фруктові дерева. Йшли роки, час минав, ріс і сад. Одним з найбільш стійких, потужних і врожайних дерев стала груша сорту «Лимонка» - це традиційний для України літній сорт з величезною кількістю невеликих з лимонним смаком плодів. Виросли діти, розлетілісь з родового гнізда. Коли з'явилися онуки, то неодмінно проводили літо у бабусі в селі. Груша на той час вже підійшла до свого піввікового ювілею, зайнявши ласий шматок садиби, а її густа розкішна крона дарувала не тільки прохолоду зростаючим під нею рослинам, але і рятувала своєю тінню частина будинку від палючих променів сонця. Урожай тема окрема, груш було стільки, що це перетворювалося на справжнє лихо. Сушити - не пересушити, варити варення - не переварити! От і доводилося моєму синові разом з бабусею щоранку збирати відра впалих плодів, а потім дрібно їх різати на корм гусям. Делікатес цей їм дуже подобався. Так що гуси у нас були вгодовані екологічними фруктами. Коли з грушами епопея закінчувалася і були зроблені інші господарські справи - для сина наступав відпочинок і тут груша знову ставала в центрі. В її густій кроні він обладнав собі затишне гніздечко і міг там годинами читати книги.
Коли довелось закладати свій, вже міський дачний сад, в ньому звичайно теж оселилися груші. Талгарська красуня - один з моїх улюблених сортів: соковита масляниста м'якоть, зі смаком несхожим на інші. Груші такі смачні, що з ними виникає одна проблема, урожай за смаком осам: вони прогризають дірочки в плодах, що незмінно призводить до їх загнивання. Доводиться вішати пляшечки з сиропом. Сироп, краще медовий, треба не тільки наливати, а й обмазувати пляшки зверху.
Бере Боск дісталася нам від попередніх господарів вже в поважному віці майже за п'ятдесят років. Це єдине старе дерево залишене нами в саду. Вже дуже смачні плоди, не дарма їх по осені на ринках продають по штукам. Хоча для груш це ще не критичний вік. У Кривому Розі зростає найстаріша груша в Україні, вік якої 300 років.
Декілька років тому в одному з кримських заповідників нам розповідали, як ще в царські часи вирощували груші «Бере Боск» для Європи. Під дерева стелили солому, чекали коли плоди обсипалися на цю м'яку підстилку, кожну грушу загортали в пергамент, упаковували в спеціальні дерев'яні ящики і везли прямо в Париж.
Завдяки різноманіттю мінерального і вітамінного складу груша незамінна не тільки як смачні фрукти, з яких готують незліченні блюда і заготовки, але і використовують її при лікуванні багатьох хвороб, з її допомогою підвищують захисні сили організму.
Чим ще хороша груша? Тим, що різноманітність саджанців груш за термінами дозрівання настільки велике, що можна грушевий сезон розтягнути на кілька місяців, починаючи від ранніх сортів «Улюблениці Клаппа», «Лісова красуня» до осінньо-зимових «Ноябрська» і «Конференця». Але після того, як мій друг досвідчений садівник до новорічного столу пригостив мене Стрийською грушею, я зрозуміла, що це сорт яким можуть пишатися не тільки наші селекціонери, але про нього може мріяти кожен садівник. З її медовими, соковитими плодами не можуть зрівнятися ніякі заморські фрукти.
Але груша не тільки займає почесне місце в наших садах, особливе місце належить їй в духовному житті українців. Її гілки і плоди широко використовували в різних весільних обрядах, так як дерево вважається символом міцної сім'ї.
У повісті нашого класика І. Нечуй - Левицького «Кайдашева сім`я» груша, яка росла на межі, стає предметом розбрату і чвар двох сімей. Але винна в цьому не груша, а важке, наповнене непосильною працею і бідністю життя селян.
Нехай же у вашому саду груша приносить тільки радість, задоволення і об'єднує навколо себе всю вашу міцну сім'ю на довгі роки, одним словом стане справжнім сімейним деревом!
Боренкова Р.І., Борздуха Д.С.,
м. Дніпро
