Частина 2:  

Частину 1 Ви можете прочитати за посиланням.

Зубки висаджують у жовтні. Зокрема, у центральних та північних областях – у першій половині жовтня, а на півдні і Закарпатті – у другій. Способи висаджування – ручний, як найкращий, та з допомогою садивних машин різних марок. Формування густоти є важливим елементом у технології вирощування. Її формують підбором відповідної ширини міжрядь і відстані між зубками у рядку. Найпростішою схемою, яка дає великі головки є 45 х 10 см (умовна довжина рядка на одному гектарі 22 200 м, відповідно густота - 220 тис. рослин). У випадку використання краплинного зрошування доцільно використовувати стрічкові дворядкові схеми (наприклад, (50 + 20) х 10 см), що дає можливість розміщувати одну поливну трубку відразу на два рядки. Для визначення норми висаджування необхідно знати розмір фракції і відповідну масу 1000 відкаліброваних зубків. Загущення у рядку не завжди виправдано, через зменшення провітрювання між рослинами і поширення іржі.

Глибина висаджування залежить від розміру зубка і гранулометричного складу ґрунту. Часник має природну силу до проростання з різної глибини. У наших дослідах великі зубки проростали (щоправда із великим запізненням) з глибини до 35 см, а дрібні – з 25 см. Регулювання глибини висаджування дає можливість захистити молоді рослини часнику від зимового вимерзання, але глибоке висаджування зменшує урожайність і ускладнює викопування врожаю. Тому, оптимальною є глибина для великих зубків 8 – 10 см, а для середніх – до 7 см. Дрібні зубки використовувати недоцільно. На супіщаних ґрунтах допустиме заглиблення, а на важких глинистих – можна його зменшити на 1 – 2 см. Поверхневе висаджування до 4 – 5 см часто призводить до випирання рослин і збільшення ризиків вимерзання.

Для запобігання від зимового вимерзання використовують різні способи. Окрім глибини висаджування, можна використати мульчування соломою (окрім ячмінної та вівсяної), гречаними лусками від виробництва крупи, опалими листками, нетканими синтетичними матеріалами (так званим «агроволокном») тощо. Добрі результати показує снігозатримування.

Догляд за рослинами умовно можна розділити на три періоди – у ранньовесняний, у період інтенсивного росту рослин (квітень - травень) і у період утворення і формування цибулин (червень). Після перезимівлі бажано провести рихлення міжрядь до 10 см (у цей період коренева система ще направлена вниз і не розрослася у міжряддях) і внести азотні добрива – до 30 кг діючої речовини. У наступні періоди міжрядні обробки проводять на меншу глибину, і у другій половині травня доводять до мінімальної глибини. У випадку органічного вирощування часнику добрі результати проти бур’янів дає використання лапок-поличок, якими кількаразово присипають їхні сходи у рядку. Часник не боїться підгортання.

У традиційному часниківництві проти бур’янів широко використовують гербіциди, які використовують у різні періоди їхніх сходів. Водночас, слід зазначити те, що слід використовувати тільки дозволені препарати і у відповідні фази розвитку бур’янів. Восени, після висаджування (найкраще у листопаді за температури не нижче +5 °С практикують внесення препарату Стомп, який починає діяти весною впродовж 40 – 50 діб. Його можна внести і весною до появи сходів часнику, але це не завжди вдається через можливе передчасне відростання часнику. Окрім цього, у випадку його застосування не проводять міжрядної обробки. У весняно-літній період проти дводольних використовують Гоал, Лонтрел гранд і Тотріл, а проти злакових – Грамініциди (наприклад, за аналогією до їхнього використання на цибулі ріпчастій – ачіба, фюзілад форте тощо).

У випадку появи перших ознак іржі на листках, і як превентивний захід проти фузаріозних гнилей використовують фунгіцид «Луна» або Квадріс 250 SC. Із шкідників, в окремі роки значну шкоду завдає часникова міль, яка пошкоджує внутрішні тканини листка. Появляється вона у другій половині травня і проти неї та іншого комплексу шкідників (як ґрунтових – кліщів, личинок хруща, дротяника, так і проти цибулевої мухи, дзюрчали, трипсів) ефективними є системні інсектициди – Коннект, Мовенто, Меро тощо.

Важливим заходом у технології вирощування озимого часнику є обривання суцвіть на стрілках. Цей захід збільшує масу головок на 20 - 30 %, але його слід проводити вчасно і правильно. Стрілку із суцвіттям не витягують, а легенько обламують біля самого суцвіття. Довжина стрілки не повинна перевищувати 20 см. У більш пізні терміни, ефект від цього заходу різко зменшується.

Підготовку до збирання врожаю починають у кінці червня, припиняючи для цього поливи. За кілька днів до збирання врожаю проводять підкопування, і після чого приступають до витягування рослин із ґрунту. У першій декаді липня слід завершити викопування врожаю і залишити його на просушування під навісами із добрим провітрюванням на 15 – 20 діб. Затримування із термінами збирання призводить до руйнування зовнішніх лусок на головках. Це зумовлено тим, що у сухих верхніх покривних лусках у цей час зменшується вміст фітонцидів і сапрофітних грибів, що починають їх руйнувати. Краще викопати раніше, ніж запізнитися на кілька днів.

На овочевих ринках цінують головки різного діаметру. Для цього їх поділяють на кілька фракцій: до 40 мм, 45 мм; 50 мм; 55 мм і понад 60 мм. Виставкові головки у сорту Прометей можуть сягати до 150 г. Урожайність озимого часнику, вирощеного через зубок коливається у межах 5 – 10 т/га.

Доктор сільськогосподарських наук

професор Сич З.Д.