Одна з найбільш поширених верхових трав сінокісно-пасовищного використання. Тимофіївка – пізньостигла культура, хоч навесні розвивається досить швидко. Повного розвитку досягає на другий рік життя, утримується в травостої впродовж 6-ти і більше років. Після скошування і випасання добре відростає. При сінокісному використанні дає два укоси, на пасовищі можна випасати 3-4 цикли. Зелена трава і сіно тимофіївки добре поїдається худобою. Завдяки високій врожайності і поживності тимофіївка широко вирощується в суміші з конюшиною червоною. Тимофіївка – зимостійка рослина, маловибаглива до тепла. Навесні починає відростати при підвищенні середньодобової температури до 5-6°С. Насіння здатне проростати при 1-2°С. Тимофіївка вологолюбна рослина, поширена на Поліссі, в Лісостепу, Карпатах переважно на заплавних і низинних, а також суходільних луках з помірним зволоженням. Витримує затоплення весняними водами до 30 днів. Погано переносить посуху і тривале затінення. Росте майже на всіх типах грунтів, але найвищі врожаї дає на глинистих досить вологих грунтах. Добре росте на осушених торфовищах. А от на сухих піщаних грунтах її сіяти не слід. Витримує значну кислотність (рН 4,5-5,0), але на кислих грунтах росте значно гірше. Після цвітіння стебла тимофіївки швидко грубіють і кормова цінність її знижується. Запізнення із збиранням призводить до значних втрат поживних речовин. Кращим строком скошування на сіно є період від кінця колосіння – до початку цвітіння.