Хіонодокса Lucilia - невисока рослина з прекрасними квіточками-зірочками. Вона обов'язково вам сподобається! Виростає у висоту до 12-20 см. Квітки поодинокі або в односторонніх суцвіттях-кистях по 3-6 штук. З'являються на початку весни, відразу після танення снігу. Вони дрібні (до 2,5 см в діаметрі), мають шість пелюсток. Їх забарвлення - небесно-блакитне з білим вічком в центрі. Листя вузьке, середнього розміру (7-12 см завдовжки), темно-зеленого забарвлення. Вони з'являються ранньою весною з підземної цибулини одночасно з квітконосом. Зібране в прикореневі розетки по 2-3 штуки і утворюють акуратні низькі коврики. Наземна частина рослини відмирає в червні.
Хіонодокса Люціліі краще росте на відкритих сонячних ділянках, на тих, які після зими підсихають швидше за все. Непогано себе почуває вона і в півтіні. Підходить для масової посадки в квітниках, альпінаріях, рокаяріх, під кронами дерев і чагарників. Добре виглядає в компанії з карликовими тюльпанами та іншими низькорослими рослинами. Для кращого ефекту, висадіть цибулини в невеликих групах. Час цвітіння - кінець березня - квітень.

Посадка. Висаджувати хіонодокси потрібно на сонячні ділянки або в легку півтінь. Висадивши її на сонячну гірку, вона зацвіте раніше всіх, в тіні пізніше. Грунт любить родючий, добре дренований, нейтральний (рН 7,0). У кислих грунтах і на заболочених ділянках хіонодокса не росте. При посадці додати в грунт перегній і листовий грунт (ідеально принести грунт з лісу). У місцях, де ймовірність скупчування талих вод високе - дренаж обов'язковий. У грунт цибулини висадіть в кінці серпня - вересні. Глибина посадки 5 - 8 см, відстань між цибулинами 5 см. Ідеальне місце для хіонодокс, альпійські гірки або рокарій.

Догляд. Навесні, під час росту і цвітіння, грунт весь час повинен бути вологим. Перезволоження - неприпустимо. Рано навесні удобрити хіонодокси комплексним мінеральним добривом, або органікою під час цвітіння. Хіонодокса - рослина морозостійка. Укриття потребує тільки в безсніжні морозні зими.